У День міста Борислава відбулася подія, на яку громада чекала понад три десятиліття, – відкриття пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку.
Ідея вшанування Кобзаря у Бориславі зародилася ще наприкінці 1980-х років завдяки діяльності Товариства «Рідної мови імені Тараса Шевченка» та Народного Руху «За перебудову». У 1992 році був створений організаційний комітет на чолі із заступником голови міської ради Орестом Становичем, до якого увійшли активісти та керівники місцевих підприємств. Тоді розглядали кілька варіантів місця встановлення майбутнього монумента – площу Івана Франка, Карпатську браму та територію біля міської ради, де він зрештою і постав.
У 2013 році у місті з’явився постамент пам’ятника, однак через економічні труднощі довести справу до завершення не вдалося. Знову ідею вдалося оживити вже після початку повномасштабного вторгнення рф. Завдяки зусиллям міської влади, значній підтримці меценатів Романа Іванціва та Богдана Михалуся, а також інших благодійників та спонсорів, мрія кількох поколінь бориславців стала реальністю.
Пам’ятник виконаний із бронзи та встановлений на гранітному постаменті. Автором монумента став скульптор Василь Гурмак, член Національної спілки художників України. Виробничу частину роботи здійснила київська компанія «Саямат». Образ молодого, натхненного Шевченка символізує віру в свободу та гідність, що передавалися з покоління в покоління.
Урочисте відкриття відбулося за участі міського голови Ігоря Яворського, заступника начальника Львівської ОВА Олександра Кулепіна, меценатів Романа Іванціва та Богдана Михалуся, а також автора скульптури Василя Гурмака. Після відкриття відбувся чин освячення пам’ятника настоятелями місцевих храмів.
Зі словами привітання до громади звернулися представники влади та духовенства. Депутат Львівської обласної ради Сергій Оленич підкреслив історичність події:
«Це неординарна подія, адже важко пригадати, де востаннє в Україні відкривали пам’ятник Великому Кобзарю. А тут, у Бориславі, який є колискою демократії та українства, постала постать Шевченка. Це символ надії й віри у майбутнє міста».
Тепер молодий Шевченко у Бориславі – не лише у слові й пісні, а й у бронзі. Він став пам’яттю про тих, хто десятиліттями мріяв про його появу, та дороговказом для наступних поколінь.