• Головна
  • Шлях Героя Тараса Болонного з Дрогобиччини
13:13, 1 жовтня

Шлях Героя Тараса Болонного з Дрогобиччини

Шлях Героя Тараса Болонного з Дрогобиччини, фото-1

Сьогодні, 1 жовтня, Україна вшановує всіх захисників та захисниць, які боролися і борються за її волю, незалежність та суверенітет. У цей день згадуємо кожного, хто віддав за рідну землю найдорожче – своє життя. Понад 400 Захисників з Дрогобиччини за період повномасштабного вторгнення поповнили лави Небесного Воїнства. Один із них – Тарас Болонний, який гідно пройшов шлях воїна, залишивши в пам’яті побратимів найкращі спогади.

Дитинство та юність

Тарас Болонний народився 13 березня 1985 року в селі Унятичі Дрогобицького району. Згодом його сім’я переїхала в село Почаєвичі.  

З дитинства Тарас був працьовитим і добрим хлопцем. Він зростав у родині разом із сестрою Оксаною, допомагав батькам у господарстві. Коли був у шостому класі, тяжко захворів батько, хлопець узяв на себе значну частину хатніх і польових робіт, а водночас ще й допомагав родичам. Мати Ніна розповідає, що Тарас завжди був слухняним і щирим, намагався полегшити працю своїм близьким.

Дитинство хлопця минуло у селі: він любив ходити на річку чи до озера, у ліс, де збирав гриби і ягоди. Риболовля була однією з його найбільших пристрастей.

Навчався Тарас спершу у Дрогобицькій школі №8, а згодом вступив до Дрогобицького професійно-технічного училища №15, де здобув спеціальність електрогазозварювальника.

Після навчання Тарас відслужив півтора року у військовому навчальному центрі в Десні. Повернувшись, працював газозварювальником на Долотному заводі в Дрогобичі, згодом — у ТзОВ «Солонсько» та компанії «Термопласт».

Захисник України

9 березня 2022 року Тараса мобілізували до Збройних Сил України. Він потрапив до складу підрозділу в/ч А4053.

Після кількох тижнів навчань у Черкасах підрозділ відправили в зону бойових дій у Сіверськодонецьк. Там вони виконували завдання з захисту України чотири з половиною місяці. Згодом була ротація у Дніпропетровській області, після якої вирушили на Покровський напрямок, у село Водяне.

Шлях Героя Тараса Болонного з Дрогобиччини, фото-2

Саме там,  28 жовтня 2022 року, Тарас отримав поранення. Під час обстрілу осколок потрапив йому під бронежилет — у ділянку, яка не була захищена. Спершу воїн вирішив, що то лише подряпина, але згодом стало гірше. Осколок пройшов під серце й зупинився за кілька міліметрів від нього.

Після поранення Тарас лікувався у Дніпрі, потім у Львові, а далі був направлений на реабілітацію в Трускавець. 7 грудня серце Тараса зупинилося.
Його смерть у госпіталі стала повною несподіванкою і шокувала рідних та побратимів.

Шлях Героя Тараса Болонного з Дрогобиччини, фото-3

«Тарас не був лежачий, він був у доброму настрої, ми щодня спілкувалися телефоном. У вівторок ще пообіцяв, що приїде в середу й просив приготувати щось смачне. А в середу зранку мені подзвонили й сказали, що він помер… Я не могла в це повірити, виключила телефон.», — згадує його мати Ніна. 

Жінка розповідає, що уже згодом військові, які були з Тарасом, розповіли їй, що осколок був дуже близько до серця і операцію з його видалення було робити дуже ризиковано – міг померти на операційному столі…

Спогади побратимів

«Тарас був душею компанії, завжди готовим допомогти. Пам’ятаю, коли у Сіверськодонецьку виникла проблема з харчами, він подзвонив друзям — і ті одразу зібрали цілий бус продуктів для нашого підрозділу. Допомогу надсилала й компанія “Термопласт”, де Тарас працював. Саме завдяки його організаторським здібностям нас забезпечували всім необхідним. Тараса не просто так призначили старшиною роти – він мав хист налагоджувати не тільки побут, але й вести в бій так, щоб максимально уберегти кожного солдата», — розповідає його товариш по службі Ігор Даниляк.

Добрим словом згадують Тараса Болонного й інші товариші по службі, зокрема – командир підрозділу Руслан Буц Руслан, замполіт Євгеній Вальков, командир роти Ігор Роговий, Степан Боднар, Богдан Гнатів, Ярослав Краснопольський, Микола Стасів, Василь Бермес.

Шлях Героя Тараса Болонного з Дрогобиччини, фото-4

Тарас Болонний з побратимами

Вони пам’ятають Тараса як хороброго, відважного воїна. “Він ніколи не ховався за чужою спиною, завжди виходив із бою останнім, дбав про бійців підрозділу, умів підбадьорити, підтримати навіть у найважчі хвилини. Мав щиру душу і добре серце. Саме Тарас ініціював збір коштів для родин загиблих побратимів, бо щиро співчував і допомагав не словами, а ділом. Тарас був взірцем справжнього самовідданого Захисника”, – розповідають бойові побратими.

Вибір ціною в життя

Батько Тараса, Ігор, переніс чотири інфаркти, операцію із встановлення шунтів і міг оформити ІІ групу інвалідності (мав її раніше, а згодом повернули ІІІ). Пан Ігор намагався переконати сина, аби той звільнився з війська. Та Тарас був непохитним.

 «Він навіть слухати про це не хотів. Сказав, що те, що має статися — станеться і все”, – розповідає батько Тараса.

Шлях Героя Тараса Болонного з Дрогобиччини, фото-5

Батько Тараса Болонного Ігор та бойовий побратим Ігор Даниляк

За життя Тарас Болонний був нагороджений медаллю «За особливу службу» ІІІ ступеня. Посмертно йому надали звання «Почесний громадянин Дрогобицького району».

Героя поховали з військовими почестями у селі Почаєвичі Дрогобицької громади — поруч із могилами його дідуся, бабусі та прадідів.

У Тараса залишилися батьки, сестра з сім’єю та дочка Анна, яка цьогоріч вже стала студенткою.

Тарас Болонний прожив не довге, але гідне життя. Його працьовитість, доброта, відданість родині та Батьківщині назавжди залишаться у пам’яті рідних і побратимів. 

Воїн віддав своє життя за незалежність України, за її волю, за кожного з нас і за кожен наш день прожитий під синьо-жовтим стягом.

Вічна пам’ять і слава Герою!

Віра ЧОПИК, фото з родинного архіву Тараса Болонного

Джерело: Дрогмедіа

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оголошення