Шлях гідності та пам’яті: Орест Каракевич та Ігор Гук про Революцію, що нас змінила

В ці дні виповнюється  сім років, як серце Києва - Майдан Незалежностізапульсував не просто новою хвилею людського спротиву, а Революцією гідності. Кілька сотень молодих людей під кінець листопада 2013 року в знак протесту на зухвалі дії влади Януковича, яка відмовилася підписувати документ про Асоціацію з ЄС, вийшли на Майдан.

Тоді мітингувальники ще не знали, що за кілька діб у столиці вже будуть сотні тисяч українців, а ще ворожі снайпери, до зубів озброєний «Беркут», барикади, наметове містечко, палаючі шини, невинна кров та  перші жертви Небесної сотні. Єдиною зброєю українців в ці непрості дні стала віра та згуртованість, які допомогли подолати жорстоку владну агресію.

Якою запам’ятали Революцію гідності, ті, які її творили? Дрогобичани Орест Каракевич та Ігор Гук діляться спогадами про дні проведені на Майдані Незалежності.

 Початок протистоянь

Для обох Майдан гідності розпочався із побиття студентів – такої зневаги до молоді пробачити не могли. Орест Каракевич згадує – бажання було лиш одне – якомога швидше їхати в Київ і допомогти хлопцям, підставити плече. В цей час Орест вчиться на медика, але на Майдані людей він не лікував. Каже:

Медиків тоді вистачало! Не вистачало воїнів, які їх могли б прикривати».

На Революції Гідності він провів усі найдраматичніші та найзапекліші дні боротьби: без зброї, з луком в руках, в будівельній касці, але непохитною вірою ішов на барикади, на передову, носив важкопоранених, прикривав собою побратимів і десятки разів був на міліметр від смерті.

В криваві дні Майдану Орест отримав поранення із дробовика в голову.

Пощастило, що дробина високо попала, кістку не пробила, просковзнувши під окістям й застряла в голові. Кров просто заливала очі!», – пригадує той драматичний день Орест.

За словами дрогобичанина – Майдан в ці пекельні дні лютневих протистоянь став символом незламності українського духу, духу взаємодопомоги і переродження української нації. Такими сильними та об’єднаними українці давно не були!

Аналогічні думки висловлює і дрогобичанин Ігор Гук, який на Майдан поїхав із друзями. Каже ніщо не може передати атмосферу Революції Гідності, її запах палаючих шин і віру людей, які пліч-о-пліч, в день та в ночі, намагалися відстояти кожен сантиметр Майдану та не здати його інтересів.

На Майдані панувала така сильна аура, що вона заряджала усіх: бажання було лиш одне вистояти і йти вперед».

Криваві дні Майдану Ігор Гук згадує із трепетом, бо боляче втрачати друзів, які ще вчора з тобою будували барикади, співали українські пісні та мріяли про нове майбутнє для своєї держави.

Найсильніший спогад Майдану як мене намагався захистити від ворожих куль один чоловік – він поставив мене за дерево, воно було таким тонким, що він заледве там поміщався сам, але втулив ще й мене. Взаємодопомога та підтримка на Майдані були неймовірними», - згадує Ігор Гук.

З крилами та луком за спиною

На Майдані Незалежності Орест Каракевич завоював собі славу «безстрашного лучника». Саме луком він захищав побратимів і захищався ним сам. Орест згадує – необхідний реманент для лука придбав в одному із супермаркетів перед поїздкою в Київ. Відтак прямісінько в поїзді, по дорозі в столицю,склав свій лук та зробив стріли до нього.

За його словами, запеклі  бої на Майдані в двадцятих числах лютого велися практично всю ніч.

Пам’ятаю як перейшов на бік Інститутської, де навіть, не було нормальної барикади, хлопці просто стояли зі щитами. По дорозі туди я вистріляв майже всі стріли, які залишалися. Мені стало дивно чого біля мене вибухає дуже багато гранат і травматичні кулі постійно свистять над головою… коли переміщався з луком силовики світили по мені ліхтариками. Напевно, тому і світили, бо побачили лук», - розповідає Орест.

Лук, як зброю захисту, Орест обрав не випадково, бо стрільбою з луку захоплювався ще з дитинства. На жаль, свій легендарний лук дрогобичанин згодом втратив.

Коли закінчилися стріли - він мені заважав, я був дуже помітним із ним. Залишив його разом із речами в Михайлівському соборі. Дві доби не з’являвся туди і лук зник…», - розповідає Каракевич.

Із Майдану залишилася тільки куртка із зображеними крилами ангела.

Дрогобичани, які пройшли драматичні події Революції Гідності кажуть – Майдан змінив не тільки їх, він в ці дні змінив українців, які зрозуміли – доля їхньої держави в їхніх руках. Єдине до чого закликають майданівці сьогодні – не зрадити інтереси Революції, не допустити реваншу проросійських сил в Україні та пам’ятати, якими жертвами нам далася наша свобода.

 Наталя Зелена