Ще 78 жертв НКВС знайшли спочинок на Полі Скорботи

14 липня 2021 року у Дрогобичі був днем скорботи. На будівлях приспустили державні прапори з чорними стрічками, скасували розважальні заходи. У місті відбувалося поховання останків 78 жертв НКВС, віднайдених у 2019 році в саду позаду колишньої тюрми на вул. Стрийській.

Чин велелюдного похорону розпочався з панахиди на території храму св. апостолів Петра і Павла. Туди з приміщення монастиря отців Василіан винесли останки невинно убієнних. Напередодні їх розклали у домовини, які привезли зі Львова фахівці центру «Доля». Панахиду очолили владики Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ Ярослав та Григорій, а також владика Дрогобицько-Самбірської єпархії ПЦУ Яків.

Опісля хода, яка розтягнулася на сотні метрів, рушила на площу Ринок. Позаяк серед згиблих є чимало вояків УПА, похорон проводився з усіма військовими почестями, а домовини несли військовослужбовці.

Чин поховання продовжився на головній площі Дрогобича. До мешканців Дрогобиччини, які попри шалену спеку доволі чисельно зібралися на скорботну подію, з промовами звернулися владика Ярослав та владика Яків.

Щиро дякую пошуковцям центру «Доля», міській владі, священникам та усім, хто доклався до того, що сьогодні відбувається чин поховання 78 замордованих енкаведистами осіб. Їх позбавили життя лише за те, що були українцями, прагнули жити у власній державі. І наш обов’язок – пам’ятати про це, віддати їм останню шану, молитися за упокій їхніх душ», - закликав владика Ярослав Приріз.

Ще довго будуть загоюватися рани нашого народу, завдані жорстоким тоталітарним режимом, який знищував, воїнів, патріотів. Ще не всіх мучеників віддала земля, не всі упокоїлися у ній з молитвою. Ці люди загинули з вірою в те, що наступні покоління українців будуть щасливими», - додав владика Яків.

Опісля поховальної церемонії відбулося коротке віче. Перший заступник голови Львівської облдержадміністрації Андрій Годик та заступник голови обласної ради Євгеній Гірник зазначили, що наш святий обов’язок – пам’ятати про злочини тоталітарного режиму, але ще головніше – про людей і ціну, яку вони заплатили за незалежність України. І те, що ми на 30-ій річниці державності продовжуємо знаходити останки жертв червоного терору має бути засторогою, щоб таке більше ніколи не повторилося, тим більше у час теперішньої агресії північного сусіда.

Міський голова Дрогобича Тарас Кучма зауважив, що так звані «освободітєлі» принесли на нашу землю таке, що не піддається здоровому глузду.

На жаль, представники цієї людиноненависницької ідеології не були засуджені, бо під Нюрнберзький трибунал потрапила лише одна сторона – фашизм, а інша так і не була покарана. Непокаране зло відроджується, і нащадки катів знову убивають і знущаються над українцями, тепер уже на Сході України. І через деякий час, ймовірно, ми знаходитимемо такі ж приховані сліди злочинів на Донбасі і в Криму», - наголосив Тарас Кучма.

Про хід розкопок розповів керівник меморіально-пошукового центру «Доля», депутат облради Святослав Шеремета. Він також звернувся до мешканців Дрогобиччини з проханням:

Ми відібрали проби ДНК останків усіх 78-ми осіб. Якщо чиїсь родичі загинули у тюрмі на Стрийській, звертайтеся! Ми проведемо експертизу і в такий спосіб зможемо ідентифікувати хоч частину жертв НКВС, яких сьогодні ховаємо».

Спогадами про багатотисячний похорон останків 486 інших жертв НКВС, який відбувся рівно 30 років тому, поділився міський голова першого демократичного скликання Мирослав Глубіш.

Відтак колона пішою ходою рушила вулицями Дрогобича на Поле Скорботи, що на вул. 22 Січня. Там домовини склали у велику спільну могилу і чин похорону продовжився. До присутніх звернувся єпископ УГКЦ Григорій Комар. Він зауважив, що участь такої кількості людей у кількагодинному дійстві під спекотним сонцем – це наша жертва людям, які віддали життя за Україну.

Чи могли вони тоді сподіватися, що через багато років їх за християнським звичаєм ховатимуть три владики і понад сто священників? Правда і віра перемагають навіть найстрашніше і найбільше зло», - додав владика Григорій.

Відбувся чин опечатування могили, де замордовані знайшли свій вічний спочинок. Прозвучав військовий салют. Скорботний захід завершився спільним виконанням Державного Гімну України.

***

Витяг із результатів досліджень МПЦ «Доля»: У 2019 р. в колишньому саду при в’язниці на вул. Стрийській у Дрогобичі фахівці Меморіально-пошукового центру «Доля» виявили 24 ями, в яких було 78 людських останків. Захоронення здійснені хаотично, деякі ями накладалися одна на одну. Частина віднайдених останків перебували у жахливому стані, оскільки до ям кидали напіврозкладені тіла, які довго зберігалися у тюрмі залитими хімічною рідиною (ймовірно каустичною содою). При людських останках знайдені рештки теплого одягу, ґудзики, чоботи, радянські застібки від ременів, залишки уніформи, кулі автомата ППШ та пістолета ТТ.

Сліди бойових поранень та характер супровідного матеріалу дозволяють стверджувати, що частина похованих були вояками Української повстанської армії. За дослідженнями історика Василя Ільницького, більшість загиблих могли закопати у саду у 1944-1952 роках, коли відбувалися спецоперації МДБ СРСР проти українського націоналістичного підпілля.

Із 73-х обстежених антропологічно останків, 61 належали чоловікам та 10 жінкам. Найбільше людей загинули у віці до 30 років (49% усіх віднайдених). Виявлені останки належали місцевому населенню переважно середнього та низького соціального статусу. Для загиблих характерна дуже велика кількість травм: у 32-х осіб виявлені сліди 42-х загоєних переломів. У п’яти чоловіків травми виникли внаслідок вогнепальних осколкових поранень. Велика кількість зміщених переломів вказує на низький рівень медичної допомоги ув’язненим. У чоловіків виявлені ознаки тривалого перебування на відкритому повітрі та в незадовільних санітарно-гігієнічних умовах.

Розташування кульових поранень вказує на те, що розстріл проводили ззаду із невеликої відстані. У кількох випадках поранення завдавали впритул, дивлячись жертві в обличчя. У семи людей – сліди щонайменше двох вогнепальних поранень. У двох випадках пошкоджені плечові та в одному випадку – стегнова кістка. Також виявлені травми від прикладів чи багнетів у момент смерті чи незадовго до неї, сліди гематом, завдані під час затримання чи допитів в’язнів.

Ярослав Грицик, Наталя Зелена

Фото автора