Для багатьох "провід" і "кабель" нічим не відрізняються один від одного, а "шнур" - той самий провід або кабель, але дуже гнучкий. Так, і шнур, і кабель, і провід є кабельною продукцією, але різниця між ними суттєва.

Електричний кабель складається з однієї або більше жил, що мають власну ізоляцію, які, своєю чергою, укладені у відповідний загальний захисний покрив - зовнішню оболонку.

Електричний провід складається з одного або кількох скручених дротів або однієї або кількох ізольованих жил, поверх яких може бути легка неметалічна оболонка. Деякі дроти можуть взагалі не мати ізоляції.

Електричний шнур є електричним дротом з ізольованими один від одного електричними жилами з переплетених дротів, які мають підвищену гнучкість і призначені для з'єднання з рухомими побутовими приладами.

Виходячи зі своїх характеристик, конструкції та призначення, електричний шнур для прихованої внутрішньоквартирної електропроводки категорично не годиться.

Кабель завжди має ізоляцію кожної жили, яка об'єднана всередині зовнішньої ізоляції. Одножильний провід або двох і більше жильний (так звана "локшина") має лише ізоляцію жил. Але буває і провід, дуже схожий на кабель, що має і "пожильну" та зовнішню ізоляцію. Але головна відмінність таких проводів від кабелю в тому, що зовнішня ізоляція кабелю захищає жили від зовнішнього механічного, термічного та хімічного впливу, а зовнішня ізоляція проводу має лише електроізоляційну функцію. Відрізнити в такому випадку провід від кабелю можна за маркуванням або за ціною - кабель з однаковим перетином і матеріалом жил коштує дорожче за провід.

Тому, для прихованого монтажу електропроводки, з метою безпеки та надійності, рекомендується використовувати однозначно кабель. До того ж мінімальний термін служби кабелю становить тридцять років, а проводів - від шести до п'ятнадцяти років.

Моножильна або багатодротяна конструкція жил

Конструкція жил кабельної продукції буває моножильною та багатодротовою. У моножильній конструкції один провід складається з єдиної жили. У багатожильній конструкції один провід складається з кількох тонких жил. Багатожильні кабелі дуже гнучкі та їх легко прокладати в місцях з безліччю вигинів, або при протяжці кабелю через вузькі отвори. Але така конструкція жил, у порівнянні з моножильною конструкцією, поряд з перевагами має і два великі недоліки.

По-перше, багатодротяний кабель має більший опір, ніж моножильний і опір ще може збільшуватися з часом - поверхня кожної жилки з часом піддається окисленню і контакт між жилками погіршується, загальний опір проводу збільшується. У моножильного проводу окислення йде тільки на поверхні жили та не "проникає" всередину провідника.

По-друге, без гільзування такі дроти не рекомендується підключати до контактів електричного обладнання - жили можуть не заповнювати весь простір контакту з напівкруглою формою, можуть перегинатися, деформуватися, ламатися, внаслідок чого номінальний переріз провідника може зменшитися. Так само вважається, хоча багато хто оскаржує дане твердження, що при короткому замиканні деякі жилки, які не мають надійного контакту з іншими жилками, можуть стати "слабкою ланкою" і просто зруйнуватися, тим самим знову ж таки зменшивши загальний переріз провідника.

Тому, з метою безпеки, надійності та збільшення терміну служби прихованої електропроводки житлових приміщень, краще використовувати при монтажі не електричні проводи, а електричні кабелі та неодмінно з моножильною конструкцією жил.

Наостанок залишилося лише нагадати, що фахівці компанії "Ремонт оселі" допоможуть у виборі потрібних вам електричних кабелів та змонтують електрику будь-якої складності у квартирі чи приватному будинку.